Вплив сірки на формування урожаю

Неабияке значення у формуванні якісного врожаю сільськогосподарських культур відіграє такий мікроелемент як сірка.

Достатня забезпеченість культурних рослин сіркою забезпечує:

• покращення коефіцієнта засвоєння азоту рослинами (а отже економія азотних добрив);
• підвищення вмісту олії в олійних культурах;
• підвищення органолептичних показників якості часнику та цибулі;
• збільшення вмісту протеїну в бобових;

Незважаючи на важливу роль сірки в метаболічних процесах та формуванні майбутнього врожаю сільськогосподарських культур і його якості, не всі культури однаково реагують на її дефіцит. Так, за чутливістю до забезпечення сіркою культури поділяються на три типи:

• високочутливі (соя, соняшник, ріпак, цибуля, часник) – виносять із врожаєм 45-85 кг S/ra;
• середньо чутливі (бобові, цукрові буряки, конюшина) – виносять із врожаєм 20-40 кг S/ra;
• малочутливі (зернові культури та картопля) – виносять із врожаєм 10-20 кг S/ra.

Таким чином, живлення сіркою слід контролювати насамперед при вирощуванні культур, що високо- та середньо чутливі до її вмісту.

В природі сірка зустрічається у вигляді органічних та неорганічних сполук .Також зустрічається і у вільному стані. Залежно від ґрунтових умов, неорганічні форми можуть бути представлені елементарною сіркою або різними видами її окислених форм (сульфіди, сульфати, тіосульфати тощо). Мінеральна форма сірки становить лише 10-20% від її загального вмісту в ґрунтах. Легкодоступні форми представлені у вигляді сульфатів кальцію, магнію, калію та інших аніонів. Органічна сірка міститься в амінокислотах, протеїнах, поліпептидах та інших

Існують три основних шляхи надходження сірки в рослини:

• мінеральні сполуки сірки у ґрунті та мінералізація органічної речовини ґрунту (включаючи пожнивні рештки);
• з атмосфери сірка утворюється при спалюванні твердих видів палива, надходить з атмосферними опадами (дощ, сніг) і в незначних кількостях – з повітрям;
• внесення сірковмісних добрив.

Ризик дефіциту сірки, найчастіше спостерігається на ґрунтах легкого гранулометричного складу (піщаних, сірих, дерново-підзолистих), особливо після тривалих дощів, а також на ґрунтах поганої структури, де зустрічаються ущільнення та інші обмеження нормального росту кореня.

Так як далеко не всі ґрунти можуть забезпечити потреби найвибагливіших до сірки агрокультур(соя, соняшник, ріпак, цибуля, часник, бобові, цукрові буряки, конюшина), тому необхідним є підживлення сіркою грунту шляхом внесення сірки на культури.

В основне удобрення рекомендується вносити добрива, в яких сірка вивільняється не одразу, щоб уникнути її промивання до початку вегетації рослин. Зазвичай це всі органічні види добрив – гній, торф і сидерати – які вносять восени під оранку або навесні (крім сидератів) на ґрунтах легкого гранулометричного складу.

Добрива, що містять азот (сульфат амонію), фосфор (суперфосфат) та калій (калімаг, калімагнезія) або відразу кілька елементів (сульфоамофос) вносять відповідно до рекомендацій внесення в певній ґрунтово-кліматичній зоні, але при цьому враховують кількість сірки, що була внесена, для подальшого розрахунку балансу і планування підживлень.

Сірку також можна вносити під час сівби в складі суперфосфату чи сульфоамофосу, тоді вона буде доступною в прикореневій зоні з перших днів росту агрокультур.

Для позакореневого підживлення найкраще підходять кристалічні форми – сульфі, сульфат магнію, сульфат амонію, сульфат калію. Вони легко розчиняються у воді й дають швидкий ефект від внесення як сірки, так і супутніх елементів живлення.

Отже, сірка є важливим макроелементом для росту і розвитку рослин, який відіграє роль в азотному живленні та є незамінним для формування якості багатьох культур (часник, цибуля, ріпак, соняшник, картопля тощо). Особливої уваги потребує живлення рослин сіркою на піщаних ґрунтах, ущільнених (в тому числі при No-till) і таких, що періодично підтоплюються. Внесення сірковмісних добрив насамперед потрібно планувати під високочутливі до сірки культури.