Септоріоз сої

За останні десятиріччя площі вирощуваної сої в Україні значно зросли. В 1996 р. під посівом сої було лише 24,6 тис. га, то зараз обсяги сягають 800 тис. га. Здебільшого це зумовлено, тим що соя належить до високобілкової сировини. Засвоєння такого білка становить до 95%.

Вирощування сої на полях значно поліпшує азотний вміст ґрунтів, та підвищення врожайності при сівозміні. Але вирощування сої так і залишається дуже складним для аграріїв. Найчастіше це викликано малою долею знань в основних хворобах культури. Тому з року в рік врожайність сої залишається незмінною – від 1.0 до 1.5 т\га. На теперішній час виявлено близько 50 хвороб сої, з них є грибкові, бактеріальні та вірусні. Основними причинами розвитку хвороб стає недотримання технічних умов, короткий ротаційний період сівозмін, відсутність обробки полів після збору врожаю.

Для того, щоб успішно провести засоби по захисту рослини від хвороби, насамперед необхідно провести вчасну діагностику. На початку 2010 р. фермери зіткнулися з хворобою, яку одразу не правильно визначили, що понесло значні втрати врожаю. Йдеться про септоріоз сої, або ржаву плямистість.

Вченими було визначено , що збудником хвороби являється гриб Septoria glicines T. Hemmi з порядку Sphaeropsidales. Основними джерелами інфекції є рослинні рештки, опале листя, на яких розростаються пікніди та псевдотеції. В пікнидах формуються безбарвні, численні, ниткоподібні пікноспори.

На ранніх стадіях хвороба формується на нижніх листках культури, згодом і на верхніх листках. Має вигляд опуклих, маленьких, численних рожевих плям. Надалі плями набувають чорного кольору, через формування в них пікнид, і зливаються, займаючи майже всю площу листової поверхні. Вражені листки жовтіють і опадають. Найбільш хвороба прогресує в період цвітіння. Опадання листя дуже негативно впливає на формування майбутнього врожаю, адже боби залишаються недорозвиненими. Розвиток плямистості в посівах сої найчастіше зустрічається після злив в другій половині червня та при наявності роси на листі.. Поширення хвороби на полях може бути неоднаковим. Найбільш Хвороба зустрічається в Київській, Черкаській та Полтавській областях. Було зафіксовано найбільше поширення у Миронівському районі – до 99%. Середній відсоток хвороби сягає до 61. Стійких сортів сої до збудника хвороби не виявлено.

Основними методами захисту рослин від плямистої іржі, є своєчасне діагностування та встановлення точної етіології хвороби, адже септоріоз дуже часто путають з бактеріозом. Використання фунгіцидів значно покращує становище на полі. За умов підвищеного рівня вологості ґрунту та за температури +23-28 градусів, спостерігається можливий розвиток одночасно кількох хвороб. Тому доцільним є використання фунгіцидів з комплексним складом. Важливим етапом захисту сої є протруювання насіннєвого матеріалу перед посівом. Найкраще використовувати протруйники на основі діючих речовин беноміл, флудиоксоніл разом з металаксилом М, та тираміном. Однак треба враховувати, й те що, обробляти насіння сої хімічними протруювачами краще спочатку, а бактеріальними перед посівом, через те що під змішування понижується ефективність останніх, крім беномілу, він є безпечним для бульбочкових бактерій.

Таким чином можемо зробити висновок, що основними елементами технологічного захисту посівів сої, та й інших культур, від хвороб стає вчасна діагностика збудника, використання відповідної системи внесення ЗЗР, починаючи від насіння і на протязі всього періоду вегетації рослини.