Методи визначення продуктивних стебел на пшениці

При вирощуванні пшениці перевагу віддають більш посухостійким сортам, які здатні втрачати вологу поступово. В таких сортів при низькій вологості грунту рослини набагато довше продовжують процес фотосинтезу і набагато пізніше включаються їх захисні механізми. Посухостійкі сорти вирізняються від звичайних тим що частина прапорцевого і підпрапорцевого листка, а також їх піхви та верхня частина стебла залишаються зеленими (зберігають функції фотосинтезу) до кінця наливу зерна. Їх листки вкриті сильним восковим нальотом та мають сильнішу від звичайних листків опушеність. Всі ці заходи ефективно впливають на рух рідини в середині листя, знижуючи інтенсивність її випаровування. Також велику роль у підвищенні стійкості сортів до посух відіграє кущення пшениці. Посухостійкі сорти не перегружені зеленою масою. Вони мають оптимальну кількість продуктивних стебел. Селекціонери постійно працюють над виведенням нових сортів та вдосконалюють вже існуючі, які в повній мірі зможуть відповідать сьогоденню. Мету яку вони перед собою ставлять це створення низькорослих (85 – 110 см) сортів, які мають довгі, щільно заповнені великим зерном колоски, що тримаються на товстій, не схильній до вилягання соломині. Сорти які мають подібні господарські якості відносяться до цінних пшениць та користуються попитом серед аграріїв.

Вчені вже давно сперечаються яке повинно бути співвідношення зерна до пожнивних решток, але єдиної думки по цьому питанню до цих пір не існує. Хоча все ж таки деякі стандарти вже існують і успішно застосовуються при стандартизації високоврожайних сортів. Серед таких стандартів є визначення співвідношення зерен до довжини колоса, а також ваги тисячі зернин до ваги соломини. Для стандартизації високопродуктивних сортів пшениці В.В. Базалій розробив формулу продуктивності – ІП=К/Т². ІП – це індекс продуктивності, К – чисельність продуктивних стебел, Т – час колосіння. В.В. Ващенко стверджує, що при створенні нових сортів ячменю потрібно орієнтуватися на 600 – 650 продуктивних стебел, які розміщуються на 1-му м². В останні десятиліття створили багато продуктивних сортів як ярої так і озимої пшениці. Висота їх кущів зменшилась, а кількість продуктивних стебел збільшилась, відповідно менші розміри отримала і коренева система.

Тому сорти із високим кущенням пшениці потребують внесення достатньої кількості мінеральних добрив та мікроелементів, які забезпечують врожайність культури на високому рівні, а також (по можливості) забезпечити посіви достатньою кількістю вологи. Останнім часом деякі дослідники стверджують, що потрібно всі майбутні нові сорти створювати одностеблевими. За таких умов коренева система зможе зформувати великий колос із більшою кількістю зерен, до того ж перевага надається остистим сортам так як в них міститься хлорофіл, який приймає безпосередню участь у наливі зерен. При вирощуванні таких сортів на думку вчених потрібно було б збільшити норму висіву десь у двічі і на половину зменшити міжряддя. За таких умов можна було б отримувати набагато кращі врожаї ніж від сучасних сортів.