Значення марганцю та цинку у живленні рослин

В останні роки спостерігається підвищений інтерес до застосування мікродобрив. Все частіше в технологічних картах вирощування сільськогосподарських культур зустрічаються продукти , що містять різноманітні мікроелементи. Слід розуміти, що мікроелементи є суто специфічними і не можуть замінювати один одного чи бути заміненими іншими речовинами без відчутних наслідків. Також важливу роль відіграє і форма, в якій мікроелементи надходять в рослину.

Розчинність цинку, а отже, доступність його для рослини у ґрунті підвищується при збільшенні вмісту органічної речовини та кислотності. Значення цинку для культур важко переоцінити. Так, його основними функціями є сприяння каталітичним процесам у багатьох ферментних системах, участь у вуглеводному, протеїновому обміні, засвоєнні та перетворенні азоту та фосфатів, а також в у творенні ДНК. Цинк характеризується слабкою фіто токсичністю, то не зважаючи на те що зі зростанням концентрації елемента у ґрунті його вміст збільшується, дійсні прояви фітотоксичності можуть зустрічатися лише в індустріальних районах, де вміст металу значно перевищує норму. Цинк може посилювати активність ферментів каталаза та пероксидаза,а його нестача порушує процес вуглеводного обміну, в наслідок чого в рослинах утворюється менше сахарози та крохмалю. Також через недостатність цинку у рослинах зменшується вміст фосфорорганічних сполук та уповільнюється утворення хлорофілу. Зовнішнім проявом нестачі цинку в наслідок порушення цих процесів є пожовтіння( утворення хлорозів) та плямистість. На вегетативних частинах рослин нестача цинку проявляється у вигляді пожовтіння старого листя, утворення на його кінчиках ділянок відмерлої тканини, формуванні нових листків меншого розміру та закручування їх угору. Листя бліднішає і може доходити з зеленого кольору до білого. При недостатній кількості цинку на рослинах спостерігаються розетковість та вогнища некрозу на листі. Порушення процесу росту рослин пояснюється важливою роллю цинку у регуляції біосинтезу ростових речовин: цинк бере участь в утворенні триптофану – попередника ауксину – гормону росту. Найбільш чутливим до нестачі цинку є кукурудза, соя, сорго, картопля та деякі овочі. Цинк для кукурудзи має велике значення, нестача його проявляється у вигляді побіління верхівки, а на листі бобових рослин спостерігається утворення хлорозів. У рослин цинк здатний підвищувати посухостійкість, стійкість до спеки та холоду. Також він регулює клітинний обмін та утворення ростових речовин, впливаючи на інтенсивність розвитку посівів. Цинк необхідний для утворення та накопичення органічної речовини та засвоєння азоту, калію, марганцю і молібдену. Порушення синтезу вітамінів В1 та В6 символізує про нестачу цинку. Отже цинк має великий вплив на формування компонентів врожаю – кількість продуктивних колосків та розмір зерен. Перераховуючи умови, за яких частіше за все можна зустріти нестачу цинку, потрібно зазначити ґрунти з високим рівнем вмісту фосфору, особливо при систематичному внесені великих обсягів фосфорних добрив. Надлишок розчинних фосфатів перешкоджає засвоєнню за таких умов у ґрунті утворюється фосфат цинку, який є малорозчинною сполукою. Нестача його також часто зустрічається на піщаних та супіщаних, а також карбонатних ґрунтах із нейтральною або слабо лужною реакцією. Оскільки в залуженому середовищі засвоюваність цинку знижується, надмірно інтенсивне вапнування ґрунтів здатне обмежувати його доступність для рослин. Оптимальна кислотність ґрунтуь– 5,0 – 7,0. У дерново-підзолистих, супіщаних та суглинкових ґрунтах із нейтральною реакцією міститься найменша кількість рухомого цинку. Низька температура та ущільнений ґрунт має негативний вплив на засвоєння цього мікроелемента. Отже, підживлення цинком рекомендується проводити на карбонатних ґрунтах та при внесені в ґрунт високих норм фосфорних добрив. Позакореневе підживлення рекомендується здійснювати при низькій температурі гранту, коли цинк, що міститься в ґрунті, малодоступний для рослин.

Важлива роль марганцю пояснюється його входженням до складу багатьох ферментів, які відповідають за дихання рослин, основою яких є молекула металу. Марганець бере участь в окисно-відновних процесах рослинних клітин та взаємодіє із залізом у ферментних системах. Він сприяє окисленню заліза, що усуває його токсичність. Крім цього марганець бере участь у синтезі вітаміну С і так само як цинк посилює накопичення цукру та білка, що є важливим для коренеплодів та зернових культур. Марганець впливає на білковий обмін, він є одним із вирішальних для високої якості зерна – вмісту білка навіть якщо загальний обсяг врожаю досягає високого рівня. Як і цинк він відіграє важливу роль в утворенні хлорофілу, впливає на перетворення світла в хлоропласті. Його нестача також проявляється у вигляді пожовтіння( утворення хлорозів) на листі. За нестачі чинку та марганцю значно страждає білковий та вуглеводний обмін, в результаті чого зменшується якість та кількість врожаю.