Вирощування кукурудзи по ноутіл в Степовій зоні

В умовах розвитку сучасних видів землеробства в зоні Степу, дуже актуальним наразі постає питання мінімальної обробки грунту , використання залишків сільскогосподарських культур в якості органічних добрив, та введення новітніх методів захисту рослин. Це зумовлено потребою підвищення родючості грунту, загрозами зі сторони екології, різким дефіцитом фінансування та трудових ресурсів.
Наслідком використання нульового обробітку, найчастіше стає велика щільність грунту, проте це компенсується зберіганням вологи, достатнім вмістом гумусу . Приміром, за два роки використання плужного та нульвого обробітку маса верхнього шару грунту склала 1.2, 1.27 і 1.34 г\см³, твердість – 5.9, 12.4 і 13.2 кг\см³.

Таким чином, можемо зрозуміти, що допустимий вміст глини не переходив межу, а отже можна без ризику мінімізовувати обробіток грунту. Найкращі показники агрофізичного стану грунту було зафіксовано при мілкому безполицевому розпушуванню скиби. При використанні такого обробітку чорнозем дуже швидко відновлюється, та має гарні якості. При цьому грунт, який не оброблявся після пшениці, найкраще утримував вологу, у вигляді дощів, саме у верхніх шарах чорнозему, а це дуже важливий момент для отримання рівних сходів, та укорінення кукурудзи на початку вегетації. Також мінімальний обробіток виграв за показниками накопичення води в шарі грунту в 1 метр на 15-17 % від інших видів господарювання. Проте, при великій кількості опадів під час посіву кукурудзи на полях з нульовим обробітком є небезпека перезволоження грунту, зниження температури орного шару, це може занадто затримати польові роботи. Під час великих літніх зливах на важких малодернованих грунтах часто спостерігається утворення мохового нальоту, а також з‘являються признаки азотного голодування ,такі як пожовтіння нижнього листя, ламкість стебел, затримка росту культури. Ці проблеми вирішуються оптимізацією внесення комплексних мінеральних добрив під час посіву після лабораторного обстеження родючого шару.

Таким чином зменшуються затрати на повторне внесення добрив, поступове надходження поживних речовин в рослину, та їх доцільне використання. Внесення туків поверхнево малоефективне, постає можливість втрати макроелементів під час ерозії, активного розвитку бур’янів, та втрати азоту. Фітоциотична можливість кукурудзи біологічно протистояти бур’янам, майже в 10 разів нижча ніж у озимих культур, а отже є певні ризики, щодо вирощування кукурудзи по системі нульового обробітку грунту.

Таким чином є доцільне внесення гербіцидів по типу Раундап в допосівний період, адже для системи No-till характерне проростання амброзії, латуку, щириці. Отже постає питання в більш удосконаленому контролюванні шкодочинності бурянів. Технологія вирощування кукурудзи при нульовому обробітку грунту, через наявність великої кількості залишків попередньої культури, піддається ризику розвитку хвороб і шкідників. Найчастіше спостерігається пошкодженність шведськими мухами і дротяником.
Спроможність кукурудзи давати високий врожай при нульовому обробітку чорноземних грунтів в Степу залежить від багатьох позитивних і негативних чинників, впливом життєдіяльності рослин, а також важкий склад грунту, нестача вологи, монокультура, засміченність посівів. Дуже ризиковане введення системи No-till в південному Степу, де переважають темно-каштанові грунти. Вже в перший рік посіву спостерігалась цементація верхнього шару грунту, погіршення вологозабезпеченності рослини, зниження продуктивності посівів.

Важливим фактором, що впливає на реалізацію використання системи нульового обробітку з економічної точки зору є різниця цін між вартістю сільськогосподарської продукції, та ціною на ЗЗР, топливо, аренду техніки, добрива.
Таким чином використання системи нульового обробітку після озимої пшениці в посушливих умовах Степу не впливає на зміну агрофону, та водного балансу грунту, проте потребує коригування системи захисту рослин від шкідників та бурянів. Однак ця система значно забезпечує економію палива та фізичної праці.