Вплив магнію на урожайність культур

Як всім відомо такий мікроелемент як магній має досить важливу роль у процесі фотосинтезу. Також цей елемент активує фермент, який сприяє каталізації СО2 у фотосинтезі. Магній причетний ще до процесу синтезу АТФ, який є головним носієм енергії в рослинах. Він є складовою хлорофілу, який засвоюється рослинами та й загалом в певній мірі від нього може залежати формування урожаю.

Завдяки наявності хлорофілу рослини можуть поглинати сонячну енергію: з води та діоксиду вуглецю вони синтезують цукри, які є джерелом енергії та приймають в подальшому участь в утворенні вуглеводів: крохмаль, целюлозу. Щоб транспортувати ці речовини в рослині, утворення кореневої системи та отримання виповненої зернівки ‒ магній є також необхідним мікроелементом.

Якщо магнію в рослині мало, то ріст кореневої системи пригнічується. Внаслідок чого слабкій кореневій системі буде досить важко отримувати вологу з ґрунту.
Тому при нестачі магнію в ґрунтовому розчині корені реагують вже на третій день, а листки відчувають через десять днів, а наявні ознаки через п’ятнадцять днів. Самі рослини можуть добре запастись магнієм, тому симптоми дефіциту зазвичай проявляються на нижніх листках. За рахунок того, що магній майже повністю поступає із запасу ґрунтової вологи, засуха на початкових етепах розвитку рослини може негативно вплинути на кореневу систему та на формування врожаю. Якщо така ситуація вже склалась, то найшвидшим способом подолання такої проблеми буде листкова підкормка магнієм.

Різні сільськогосподарські культури мають різну потребу в магнії. Так, до прикладу, для формування 9 т/га пшениці озимої потреба в магнії становить 32 кг/га, жита 6 т/га – 23 кг магнію, кукурудзи 9 т/га – 32 кг відповідно, соняшнику 3 т/га – 24 кг/га.

Зазвичай на початкових етапах проявів нестачі магнію досить важко помітити, але в той же час точних експрес методів для аналізу ґрунту або рослини наразі не існує. Живлення магнієм озимих культур необхідно здійснювати вже з осені. Якщо брати в співвідношенні калію та магнію, то воно має становити в пропорції 2:1 або 3:1. Але якщо брати практичне використання, то там великої суті чи буде магнію вище калію чи буде він з ним порівну грати не буде. Тут головне щоб калію не було забагато, що в результаті може вплинути на засвоєння самого магнію. Проте установлений ступінь забезпечення магнієм у ґрунті важко змінити за рахунок послідуючих внесень калійних добрив. Високі норми калійного добрива необхідно компонувати з водорозчинними магнієвмісними добривами. В такому разі обидва добрива добре розчиняються в ґрунтовому розчині і водночас збільшується їхня концентрація.

Цікаво є те, що добрива до складу яких входить магній мають стабілізуючу дію на структуру ґрунту. Магній виступає в ролі коагулятора. Також досліджено, що такі ґрунти як глинисті самі по собі добре насичені цим елементом. Але такі ґрунти є механічно не стабільними позаяк швидко набухають.

З осені для озимих культур сприятливим внесенням магнію буде в сульфатній формі. Якщо вносити його восени то він буде брати участь у обміні речовин, які будуть використовуватись рослиною і які збережуться до самої весни. Тому для рослини він залишається в доступній формі.

При осінніх підживленнях ріпаку магнієм, урожайність і вміст олії збільшуються в порівнянні з внесенням простого калійного добрива. Коренева система його не глибоко залягає в ґрунт, тому вірогідність того, що важкорозчинний магній який є в ґрунті, перейде в легкодоступний для рослин зводиться на мінімум. А добра забезпеченість магнієм сприяє засвоєнню цукрів, інших вуглеводів в рослинах, що надає їм вищу ймовірність до перезимівлі.