Спитати про дешевше насіння – не соромно!

Вже 7 сезонів ми чуємо в телефонній трубці запити на посівний матеріал від тисяч фермерів з різних куточків України. Кому треба соняшник, комусь-пшениця,комусь-гібрид під Євролайтнінг, комусь – кукурудза з фао до 200. а комусь – на силос. Запити у всіх різні, проте 70% з них обєднані одним знаменником – мені треба насіння Сингента, Піонер, Євраліс, ЛІмагрейн. І це при тому, що з циз 70% фермерів вказані бренди посіє максимум 10%. В чому ж парадокс?

Мабуть – у одвічній проблемі української нації – комплексу меншовартості і бажанні визнання будь-якою ціною.

Простий приклад. Телефонує Іван Петрович(імя вигадане)з Миколаївщини і запитує чи є в наявності насіння Неома від Сингенти. А питає чого – бо почитав у журналі, що Неома дала найкращі результати по урожайності. І то не важливо, що для його Новобугського району – то не найбільш підходящий варіант, і що технологія вирощування цього гібриду включанає не просто “бризнути раз Євролайтінгом”

Хочеться ж Сингенту, бо вона сипе.

Або, дзвінок з Одещини від Миколи Павловича

“У вас є Пионер 130, бо цей рік у сусідньому холдингу гарно сипнув”

І тут знов не важливо, що агроном холдинга схему живлення на 100500 кг добрив розписав, і що Микола Петрович до цього року насіння по 1500 грн/п.о. брав.

Чує Микола Петрович ціну на Піонер від 4 тис грн/п.о. в кладе трубку, і йде шукати Піонер не по 1500, а хоча б по 2500-3000 грн, але ж Піонер, щоб на мішку було написано.

І вийде так, що Микола Петрович знайде Піонер по своєму бюджету, посіє те сміття і пересіє або збере “нічого”. І буде думати, що Піонер нічим не кращий насіння, яке він брав раніше по 1500 грн/мішок.

А могло б бути інакше:

Микола Петрович розказав би менеджеру Яблуком, що хоче насіння по бюджету до 2 тис грн, що в нього на полі вовчка немає, що техніку він наймає, що на добрива в цьому році грошей не вистачить, а по урожаю йому б 20-25 ц/га отримати було б круто.

І менеджер, орієнтуючись на ринку між виробниками, знаючи побажання клієнта, бюджет і технологію  – вибрав би нормальне насіння, яке здатне реалізувати побажання Миколи Петровича в його виробничих умовах.

Але ні, ми ж хочемо “дорого багато”.

Шановні фермери, сказати менеджеру скільки ви готові витратити на насіння, добрива для нього – ЦЕ НОРМАЛЬНО!

Розповісти, що ви працюєте в іншому місці і не будете часто їздити на поле – НОРМАЛЬНО!

Сказати, що на мінералку ви не плануєте витрачатись, а не видумувати  – “Ну, я вношу як всі по 200 кг нітроамофоски” – НОРМАЛЬНО!

Не переживати, що про вас подумає менеджер, сусід, тракторист, кум, комбайнер – НОРМАЛЬНО.

Нормально – це розказати менеджеру про себе і про поле всю необхідну інформацію чесно, без прикрас.

Якщо менеджер професіонал – він підбере найкращий варіант як з найкращого, так і з найгіршого випадку (звичайно, якщо він не “запрограмований” продавати 1 -2 виробників без варіантів)

Бо, мовчати або прикрашати інформацію про поле і ваші плани на нього, це все одно, що на прийомі у лікаря – придумувати, що у вас болить живіт, коли ви прийшли з підвищеним тиском.

Діагноз буде правильний? – Ні. ЛІкування теж. 

Отак і з насінням – недостатність інформації прямопропорційна зниженню ефективності вкладених в насіння коштів.

НЕ бійтесь бути нормальними і дзвоніть до нас)