Незамінну роль у живленні рослин макроелементами відіграє сірка, без якої неможливо отримати високого врожаю, особливо від сучасних гібридів. До кінця 20-го сторіччя аграрії не потребували такої кількості добрив із сіркою. Їх добре замінювала органіка, яку вносили на поля у великій кількості і до того ж в ту пору не було таких високоврожайних гібридів, які б потребували великої кількості сірки. В останні десятиліття ця тенденція сильно змінилась за рахунок зниження поголів’я ВРХ, свиней та птиці, які є основними постачальниками органіки та виникнення великої кількості високоврожайних гібридів.
В нашому сторіччі все частіше почали звертатись до джерел відновлюваної енергії, особливо це стосується виробництва біопалива, яке зазвичай виробляють із ріпаку. Тому добрива для грунту із сіркою мають велике значення у його вирощуванні. Основна маса сірки – 95 %, що знаходиться в грунті – належить до органічних з’єднань і не придатна для харчування рослин. Для живлення культур сірку вносять у вигляді сульфатів та сульфідів. В такому вигляді рослини повністю споживають сірковмісні препарати. Крім того потреба рослин в сірці може задовольнятись через листовий апарат. Рослини здатні генерувати з повітря невелику кількість сірки – всього близько 1 кг/га в рік при середній потребі 30 – 60 кг/га, в залежності від культури ця цифра може сягнути і 100 кг/га. Сірка входить до складу різних амінокислот, які відповідають за синтез білку, а також входить до складу вітамінів Тіамін В1 і Біотин Н, які відповідають за утворення ефірної олії. Для різних рослин притаманний синтез різних сірковмісних речовин. Наприклад ріпак і гірчиця віддають перевагу глюкозинолатам, а цибуля із часником синтезують алиїни, які відповідають за їх специфічний запах та смак.
Потреба культур в сірці на пряму залежить від їх азотфіксації, тому потрібен постійний контроль за вмістом сірки в грунті. Найбільше від нестачі добрив для грунту із сіркою страждають хрестоцвітні, цибулькові та бобові культури, решта зернових культур більш стійкіше переносять нестачу сірки. Загалом крім утворення білку – сірка позитивно впливає на якість урожаю. Для прикладу при вирощуванні хлібопекарських сортів пшениці на грунтах із низьким вмістом сірки – отримаємо борошно, яке слабо підходить. Також це стосується і бобових – при низькому рівні сірки знижується утворення бульбочкових бактерій, які відповідають за фіксацію азоту із повітря. Тому потреба культур в сірці змушує аграріїв тримати її вміст під постійним контролем. Що року потреба рослин в сірці тільки зростає, причиною цього є зниження вмісту сірки в навколишньому середовищі із-за зниження промислових викидів та зниження поголів’я тварин. Основна маса грунтової сірки знаходиться в органічній формі, яку рослини не усвоюють. Лише після її мінералізації та переходу у сульфатну форму вона стає доступною для рослин.
Наступне джерело сірки в природі – це дощі які містять доступну для рослин сірку. Особливо її багато у регіонах із розвиненою промисловістю де спалюється велика кількість кам’яного вугілля.
Невід’ємним добривом із сіркою є самий звичайнісінький гній. При внесенні близько 30 т/га – рослини отримують 30 – 50 кг/га, але в останні роки норма внесення гною по Україні знизилась до 500 кг/га. Також до цього переліку потрібно додати пожнивні останки, які дбайливі господарі заробляють в грунт, а не спалюють.