Причини вимерзання зернових

Щорічно після посіву озимих виникає певна тривога – на скільки сприятливі погодні умови складуться взимку і яка озимина вийде на весні і це не дивно, ніхто не хоче на весні побачить вимерзлі посіви. Посіви які після зими мають задовільний стан вселяють надію на отримання гарного врожаю. Зазвичай озимі колосові добре переносять помірні морози і без снігового покриву, а от сильні і довготривалі морози без снігу озимина не переживе. Всім відомий факт що близько половини територій земної кулі в зимовий час промерзає до -20⁰ С і ця температура вважається нормально.

На цих територіях часто вирощуються озимі культури, тому підвищення їх зимостійкості  буде завжди актуальним. Зима із своїми стрімкими температурними зниженнями стимулює утворення кристаликів льоду в клітинках рослини і якщо мороз сильний то це призводить до розриву мембран клітинки. Якщо температура опускається поступово із клітин в між клітинковий простір виділяється волога, яка замерзає витискаючи повітря. Довготривале промерзання призводить до значної втрати клітинками вологи, що може призвести до їх загибелі. З настанням відлиги лід перетворюється на воду, яку поглинають клітинки.

При настанні відлиги після тривалих морозів можна помітить полеглі рослини (немов зав’ялі) це відбувається через пошкоджені льодом клітинок, які загинули. В природі існують рослини, які здатні нівелювати вплив низьких температур, їх клітинки не втрачають вологу і в них не утворюється лід. Таким властивостям рослин сприяють ненасичені жирні кислоти, які не кристалізуються під час морозу, а набувають гелеподібного стану. За рахунок цього клітини не руйнуються і не пересихають. Також позитивно на морозостійкість рослин впливають кріопротектори, які зв’язують вільну воду, що не замерзає в клітинах і не витікає з них. Кріопротектори складаються із гідрофільних білків, моносахаридів і олігосахаридів.

Для вдалої зимівлі рослина повинна пройти два етапи. Із пониженням температури настає перший етап, який передбачає поступове припинення ростових процесів після яких настає стан спокою. В цей період відбувається відтік поживних речовин із листя, що спричиняє значне уповільнення обмінних процесів та підвищує стресостійкість рослин. На другому етапі відбувається загартовування рослин. В цю пору денна температура тримається плюсових позначок, а в ночі опускається нижче нуля. Для злакових культур декілька днів температурних коливань вистачає, щоб швидко знизити дихання і за рахунок повільного продовження фотосинтезу накопичити достатню кількість вуглеводів надлишок яких перетворюється на крохмаль. Разом з вуглеводами відбувається накопичення глюкози, цукрози, жирних кислот та розчинних білків. Всі ці компоненти приймають активну участь у вдалій зимівлі рослини.

Крім біологічних особливостей сорту на його зимостійкість впливають густота стояння рослин, їх забезпечення мінеральними добривами в осінній період та загальний фіто санітарний стан посівів. Термінами посіву, також не варто нехтувати. Ранні посіви спричиняють значне нарощення зеленої маси, рослини в таких посівах довго не припиняють вегетацію і не здатні накопичити достатню кількість поживних речовин, що негативно впливає на їх морозостійкість. Пізній посів теж не сприяє зимостійкості. Рослини не вспівають накопичить поживні речовини, а точка росту закладається близько до поверхні грунту.