Осот рожевий та гірчак рожевий – як їх позбутись

Осот рожевий та гірчак рожевий набули широкого розповсюдження на Півдні України, хоча і в інших куточках країни вони теж рясно ростуть. Рослини належать до сімейства складноцвітних (айстрових). В народі осот рожевий називають – будяк польовий, або колючий чортополох. По деяким твердження до нас осот потрапив із Середземномор’я. На сьогоднішній день його можна зустріти на всих континентах від Півночі (Канада, Сибір) до Півдня (Австралія, Нова Зеландія), включаючи більшість країн Азії. До аборигенів Азії можна віднести гірчак рожевий, який до потрапляння в наші краї (19 сторіччя) комфортно ріс на Півдні та Сході Євразійського континенту. Як пишуть дослідники – на початку 20 сторіччя гірчак потрапив до Північної Америки де почав розповсюджуватись швидкими темпами та отримав неофіційну назву – Російський васильок, а згодом потрапив і до Австралії.

Найбільшого розповсюдження в нашій країні гірчак рожевий набув у Південних Степах України. Обидві рослини мають високу адаптивну здатність до навколишніх умов. Завдяки кореневим системам стержневого типу, яка в осота сягає 4 – 5 м., а в гірчака може сягати і 10 м. Вони легко переносять посуху та добре почуваються на бідних грунтах. Їх споживання поживних речовин перевищує культурні рослини в декілька разів, лише одної води вони споживають у 2 – 3 рази більше. До прикладу – 1 кг сухої речовини осот рожевий формує за допомогою 1100 л. води, тоді як пшениця потребує лише 311 л.

Осот і гірчак не відчувають ніякої конкуренції з боку культурних рослин. Вже встановлено що метровий верхній шар грунту у 5,5 разів сухіший і у 2 рази містить менше нітратів під ними ніж під культурними рослинами. Крім того ці бур’яни виділяють в грунт навколо себе алелопатичний токсин – колін, який пригнічує ростову діяльність культурних рослин іще на стадії проростання насіння. Ті рослини яким все ж таки вдалося прорости – сильно відстають в рості і майже не дають врожаю. Коренева система обох бурянів досить потужна. За перший рік росту осот рожевий проростає в грунт на глибину до трьох метрів. На другий рік від центрального кореня відростають бічні горизонтальні корені, які на відстані 40 – 50 см. також заглиблюються в грунт. Від цих вертикальних коренів також відростають горизонтальні, до того коренева система усіяна бруньками, які здатні проростати із метрової глибини. Також за сезон доросла рослина формує близько 6500 шт. насінин, які легко розносяться вітром. Не пророще насіння зберігає свої властивості до 20 років. Таким чином із появою однієї рослини з часом вона засіється на всій площі. Гірчак рожевий по своїй витривалості перевершує всих своїх родичів і навіть осот рожевий. В перший рік росту корінь проникає на глибину більше п’яти метрів із паралельним розростанням бічних відростків, які усіяні бруньками вегетації від яких відростають нові рослини. За рік вегетації одна рослина утворює вогнище зараження 5 – 6 м. в діаметрі. На другий сезон ця площа збільшується у 2 – 3 рази.

Осот рожевий методи боротьби

Осот рожевий методи боротьби передбачають перш за все уникати його механічного видалення. Так як у підрізаному корінні відбувається стимуляція до регенерації і на місті однієї зрізаної рослини виростають десятки. Також із ним пробували боротись шляхом так званого виснаження, коли постійно зрізалась вегетативна частини. Такий метод зазвичай практикували на парових грунтах. Лише згодом виявили здатність коріння до регенерації може зберігатись до чотирьох років.

Єдиний надійний метод видалення осоту – це обробка посівів гербіцидами від широколистих, багаторічних бурянів.

Гербіциди проти осоту

Для очищення посів зернових від засилля осоту рожевого застосовують гербіциди на основі діючих речовин 2,4-Д (ефір, сіль), МЦПА (дикамба) і клопіралід та їх заводські комбінації. На буряках застосовують клопіралідовмісні препарати, на ріпаку також застосовують клопіраліди до яких часто додають піклорами та амінопіраліди. Також успішно застосовують гербіциди проти осоту і в посівах соняшнику та зернобобових культур. На соняшнику застосовують гербіциди із діючими речовинами імазамокс, імазапір, а останнім часом почали застосовувать – імазетапір. Зернобобові очищають МЦПА (дикамба) і бентазоном. І наостанок хочеться додати, що незважаючи на велику шкоду якої завдає осот рожевий аграріям він є лікарською рослиною і до того ж відмінним медоносом.