Оптимізація технології вирощування гороху

Горох порівняно зі злаковими колосовими культурами має низку важливих переваг, особливо за виходом цінного рослинного білка. До того ж вирощування гороху в сівозмінах помітно знижує загальну собівартість продукції рослинництва, поліпшує фітосанітарний стан посіві і підвищує продуктивність ріллі.

Від інших бобових культур горох відрізняється тим, що стебло рослини не схильне до галуження і росте переважно у висоту. В сприятливі роки при надмірному переростанні рослин посіви гороху сильно вилягають, тому може виникати необхідність проведення двофазового збирання, що призводить до втрат врожаю. У зв’язку з цим у сучасних умовах пріорітетним напрямом ефективного відновлення посівних площ і збільшення виробництва зерна гороху має бути вирощування високопродуктивних сортів з високою потенційною продуктивністю, стійкістю до хвороб, вилягання і придатних до збирання прямим комбайнуванням. Тому необхідно підбирати правильну технологію вирощування гороху, який буде мати імунітет до полягання, щоб збільшити фактичну урожайність зерна.

На формування врожаю горох потребує у 2-2.5 разу більше азоту і приблизно на 50% – фосфору, ніж зернові злакові. Доведено також позитивну дію азотних добрив на рослини гороху зі зростанням норм висіву насіння. У зв’язку з цим у системі заходів, спрямованих на підвищення продуктивності гороху, важливого значення надають раціональному використанню добрив і нормам висіву насіння.

Метою дослідження є аналіз ефективності вирощування гороху, виходячи із різних варіантів норм висіву та доз внесення мінеральних добрив.

Досліди відбувались на Ерастівській дослідницькій станції Інституту с/г степової зони. Попередником на полі була пшениця. Мінеральні добрива, а саме нітроамофоску додавали в дозах NPK 30/30/30 та 15/15/15 перед посівом.

Експерименти відбувались на протязі 2010-2012 рр. показали, що термін міжфазних періодів змінювались виходячи з погодних умов, а саме:

– термін періоду сівби – цвітіння тримались на рівні 48 діб;

– від цвітіння – до повної стиглості 25 діб;

– від сівби – до повної стиглості 75 діб.

Сума ефективних температур на протязі всієї вегетації становила 1014.9 оС. Один з найголовніших факторів, який дуже вливає на врожайність є постачання вологою культур, яка залежить від обсягу опадів. Загальная сума опадів сягала на рівні 120.7 мм, а саме 46.6 мм випало в першій половині та 74 мм у другій, при цьому опади надходили не вчасно, що в свою чергу відобразилося на врожайності.

Щоб дати правильну оцінку достатньої вологи гороху, використовується гідротермічний коефіцієнт для кожної окремої фази. В період бутонизації ГТК становив 0.6, це означає, що період має середню посушність. Зробивши аналіз ГТК на всіх фазах, ми бачимо, що найважливіших період розвитку гороху на початкових етапах вегетації, а саме під час сходів.

Водообмін гороху має залежність від умов середовища, мінерального підживлення та густоти посіву рослини. При дефіциті опадів культура притуплює ріст та розвиток тому необхідно забезпечувати якісне застосування продуктивної вологи посівами.

Запаси продуктивної вологи під час посіву гороху у шарі грунту 0-100 см та 0-10 см зазначалися наступні:

– 2010р. 184 мм і 12.8 мм;

– 2011р. 214 мм і 19 мм;

– 2012р. 139 мм і 15.6 мм.

Аналіз запасів вологи грунту говорить на про те, що при внесенні минерального добрива NPK 15/15/15 з шару грунту 0-100 см рослиною було застосовано 80-88 мм, тобто, продуктивність вологи на рівні 45-49%. При NPK 30/30/30, засотовано 86-96 мм (продуктивність 48-53%). Це свідчить про те, що рослина швидше використовує вологу при більшій кількості внесення добрива.

Використання гороху збільшує активність використання вологи при збільшеній нормі висіву. При внесенні N15P15K15 запасі вологи врожаю в шарі грунту 0-100 см з нормами висіву насіння 1.2 та 1.8 млн насінин на гектар були на рівні 7.9 мм(8%), а при N30P30K30 – 9.4 мм(10%).

Коефіцієнт водоспоживання показує об’єм води необхідний для посіву гороху для одержання 1 тони зерна. При N15P15K15 кращий показник отримали при нормі висіву 1.2 млн – 1171 м³/т, найменший був досягнутий нормі 1.4 млн – 1148 м³/т. При внесенні N30P30K30 затрати води на формування урожаю були найбільші за норми посіву 1.8 млн – 1148 м³/т, найменші при 1.4 млн.

Отже, при вирощуванні гороху доцільним є внесення мінеральних добрив у дозі N30P30K30, при цьому норма висіву має становити 1.4 млн схожих насінин на гектар. При таких умовах врожай досягався на рівні 2 т/га. Збільшення норми висіву до 1.8 млн виявилося недоцільним.