Необхідність бору в технології вирощування ріпаку

Ріпак належить до основних олійних культур, які займають найбільші посівні площі у світі і Україна в цьому плані не є виключенням. Під посівами ріпаку задіяно 1,6 млн. га. орних земель на яких збирають близько 7,5 млн.т насіння. В Україні за останні роки збільшили посівні площі ріпаку майже в 5 раз.

В більшості випадків ріпак вирощують для виробництва олії. Ріпакова олія найкраще підходить для виробництва біопалива та мастильних матеріалів завдяки низькому вмісту викидів СО2  на відміну від звичайного дизелю. Популярністю таке паливо користується переважно у Європі, тому експорт насіння ріпаку та олії до країн Євросоюзу тільки збільшується. Також ріпакова олія користується попитом у харчовій промисловості. Її цінують за низький вміст насичених жирів відсоток яких найнижчий серед відомих олій. Особливо вона популярна в тих закладах де слідкують за кількістю транс жирів у продуктах харчування. Після переробки ріпакового насіння та одержання олії – залишається продукт переробки із високим вмістом білків – шрот, який використовують при відгодівлі с/г тварин. Іще ріпак висівають як седиративну рослину для покращення родючості структури грунту. Крім цінної олії ріпак є гарним попередником для наступних культур, особливо озимої пшениці, яка після ріпаку збільшує врожайність до 10 %. Поля на яких вирощувався ріпак містять менше патогенів і на них практично відсутня небажана рослинність, грунт залишається пухким і родючим.

Ключову роль у вирощування якісного ріпаку відіграють мікроелементи бору, які у порівнянні із злаковими культурами засвоюються у більшій кількості. Нестача бору у посівах ріпаку призводить до помітної втрати врожайності через зменшення запліднених квіток та їх осипання. Нестачу бору на ріпаку можна спутати із нашестям квіткоїда. Тому при усуненні проблеми із осипання цвіту потрібно провести детальний аналіз посівів. Бор на ріпак можна вносити як самостійно так і в комплексі із іншими мікроелементами. На клітинному рівні бор включений до обміну фенолів і ауксинів. Крім того мікроелементи бору задіяні у метаболізмі вуглеводів, синтезі нуклеїнових кислот, розвитку тканин та створені клітинкових стінок, а також задіяний в інших процесах. Його нестача в осінній період призводить до зниження морозостійкості посівів, а значить до втрати врожаю.

Для отримання високих врожаїв потрібно дотримуватись технології вирощування ріпаку, яка передбачає передпосівну обробку грунту із внесенням оптимальної норми мінеральних добрив та мікроелементів, а також термінів посіву. Грунти для вирощування ріпаку краще підходять суглинисті, супісчані і обов’язково чорноземи. Висів насіння проводиться на глибину 2 – 3 см із міжряддям до 45 см. (хоча ширина міжрядь для різних технологій вирощування може відрізнятись). Кращими попередниками у вирощуванні ріпаку будуть зернові колосові, силосні культури (зокрема кукурудза), чорний та зайнятий пари, а також однорічні трави на корм (крім суданки). На одному полі (при дотриманні сівозміни) ріпак повторно висівають не раніше ніж через 4 роки.

Для підтримки посівів в ідеальному фітосанітарному стані проводять обробку гербіцидами, які видаляють злакові та дводольні бур’яни, проводять профілактичні обробки фунгіцидами та інсектицидами для попередження уражень патогенними грибами та шкідливими комахами. Тому правильна технологія вирощування ріпаку є запорукою отримання рекордних врожаїв.