Звичайна коренева гниль (темно-бура плямистість) – хвороба популярна в більшості у степовій та лісостеповій зонах. Сприятливий клімат для розвитку цієї хвороби у роки з засухою. Візуально можна ідентифікувати її, коли на корені та листках пшениці проявляються темні смуги та бурі плями, листя стає пожовтілим з пліснявою.
У фазі кущення на листках проявляються малі темні плями, а потім ростуть у вздовж до півтора сантиметра, по краях блідого кольору, у вологу погоду на плямі створюється чорний наліт. Якщо хворобу не зупиняти стебло загниває і листя темніють. Щодо самого кореню – на ньому утворюються темно-коричневі виразки.
У фазі наливання колосу – спостерігається недорозвиненість колосків, візуально вони білі з чорними плямами, а самі зерна бувають чорними.
Зачинщиком самої хвороби є гриб, який крім пшениці уражає всі злакові культури і рослини. Добре розвивається за сонячної та сухої погоди. Вітряна та дощова погода сприяє створенню інфекції у рослини. Для ураження рослині потрібно бути зволоженою трохи більше 16 годин із температурою більше 20о С. Тверді сорти пшениці більш уразливі до хвороби, ніж м’які сорти.
Сама інфекція у ґрунті тримається більше року. Хвороба веде за собою втрати у розмірі 5-10% урожаю зерна.
До методів захисту пшениці можна віднести: обов’язкова сівозміна культур на полі, якісне згортання решток у ґрунт після зборів врожаю, підживлення мікродобривами, протравлення насіння.
Фузаріозна коренева гниль – сама розповсюджена хвороба як для озимої пшениці так і ярової. Візуальні ознаки аналогічні до звичайної кореневої гнилі, а саме на крені, міжвузлі та стеблі з’являються плями, які змінюють свій розмір до дрібних. За прогресуючої хвороби паростки відмирають в ґрунті, ще до появи на зовні.
У фазі повної стиглості на міжвузлі з’являються коричневі довгі смуги. Білими стають стебла рослини та колоски, при цьому здорова тканина залишається бути зеленою.
Збудник хвороби – сумчасті гриби, які в свою чергу викликають фузаріоз колоса. При вегетації збудники супроводжуються конідіями. Сприятлива температура для зараження близько 20о С, при вологості ґрунту 40%, а чим більше вологість – тим більша вірогідність зараження.
Фузаріозна коренева гниль найбільш шкідлива у фазі проростків, тому що веде за собою їх уповільнення росту.
До методів захисту пшениці можна віднести усі ті ж методи, що і до звичайної кореневої гнилі.
Офіобольозна коренева гниль – хвороба притаманна до західних регіонів з достатньою вологою, поліської та лісостеповій зоні. Хвороба показується на коренях та стеблі у вигляді бурих плям, яка з періодом стає чорною.
Ознаки ураженої рослини проявляються у вигляді слабого кущення, відсталого росту, жовтіння та гибелі. На листях утворюється бурий темний наліт – грибок, спостерігається в’янення листів, заторможення та відмирання стебла. В колосі зерно слабе або взагалі немає. Пошкоджені рослини часто зазвичай мають білоколосистість, також мають такі ознаки як ламкість, рухлість та чорну короневу шийку.
Рослина заражається у ґрунті грибницею патогена, тому хвороба проявляєтсья в центральній частині. Температура для розвитку гриба становить 20-25оС та достатня зволоженість. Озима пшениця має менший імунітет до хвороби, аніж ярова. Також сприятливими умовами для розвитку хвороби являється перенасичена сівозміна злакових культур, велика густота ґрунту при твердій поверхні.
Свій початок інфекцій бере з уражених решток, на якому удержується збудник та зберігається у ґрунті до десяти років.
Втрати від хвороби відбуваються за рахунок зниження маси коренів, деструктуризації водного балансу, порушення засвоєння поживних речовин. Рослина має значний нестаток вологи та поживних речовин. Втрати урожаю за прогресивного розвитку хвороби можуть досягати до 70%.
До методів захисту пшениці можна віднести: сівозміна на незернові культури, внесення органічних та азотно-аміачних добрив, не допускати ущільнення ґрунту, якісне згортання решток у ґрунт після зборів врожаю, протруєння зерна.
Церкоспорельоз – хвороба поширена по всій території України, але більше притаманна в західному і центральному Лісостепі та Степовій зоні. Рослина уражається напротязі всієї вегетації. Хвороба виражається на колеоптилі та листкових піхвах у вигляді жовто-коричневих плямах та мають окоподібну форму. На пізніх фазах хвороба проявляється на нижньому міжвузлі, іноді другому та третьому міжвузлі з плямою, яка плавно переходить у здорову тканину. Сама пляма напротязі вегетації рослини може змінювати як форму так і колір. Наприкінці вегетації на плямі закріпляється сірий наліт. На етапі дозрівання соломина повністю наливається сірою грибницею, а сам колос – біліє.
Процес хвороби викликають сумчасті гриби. У процесі вегетації гриби розповсюджується спорами – конідіями. Зараження відбувається за вологої погоди, при температурі 2-15оС.
Коли закінчується вегетація, заражена тканина формує апотеції. Хвороба сильно прогресує в осінній та весінній період. Інфекція живе в ґрунті до 3-х років.
Церкоспорельоз несе за собою вилягання рослин та хрупкість стебел рослини. Втрати врожаю залежать від прогресу швидкості хвороби та стадії, та можуть досягати до 30%.
До методів захисту пшениці можна віднести – оберігатися від ранньої сівби пшениці, восени робити обробку пшениці фунгіцидами, сівозміна на незернові культури, вносити мінеральні добрива.
Ризоктоніозна прикоренева гниль – хвороба переважає в Степовій та південних районах України. Також прогресує при достатній вологості. Показується на колеоптилі та листкових піхвах та мають окоподібну форму у вигляді червоно-коричневих плям, який на протязі вегетації змінює колір на солом’яний. Центральна частина плями – світла. Можна легко ідентифікувати хворобу – коли у пізніх фазах на листах видно «водяні знаки». Хвороба призводить до полягання пшениці.
Максимальний розвиток ризоктоніозної прикореневої гнилі відбувається у фазі виходу в трубку, коли утворюється генеративні органи, що веде за собою погану кущистість та зменшення обсягу зерен. Ідеальний клімат для рослини – спека, на м’якому ґрунті. Інфекція зберігається в ґрунті до 5 років.
До методів захисту пшениці відносять як і до всіх вищесказаних видів хвороби.