Як побороти повитицю

Основна маса бур’янів, які нас оточують умовно можна віднести до автотрофів – це ті які мають здатність самостійно забезпечувати свою життєдіяльність. Вони мають різні способи розмноження та тривалість життя. Всі вони агресивно конкурують із культурними рослинами за місце під сонцем, вологу та поживні речовини.

Існує і інша група бур’янів для яких культурні рослини являються без перебільшення – джерелом життя. Це так звані рослини-паразити, які живуть безпосередньо на рослині. Вони існують за рахунок вже готових поживних речовин, які добуває для себе рослина-носій. В процесі еволюції паразитуючі рослини втратили здатність до утворення фотосинтезу та втратили (за непотрібністю) кореневу систему. Натомість набули здатність до проникнення в капілярну систему обраної ними рослини. Саме повитиця і належить до різновиду такого типу рослин. На латині її назва пишеться як Cйscuta. Своє розповсюдження вона почала із тропічних широт поступово пристосовуючись до нових місць проростання. На сьогоднішній день налічується 274 видів повитиці, яка росте у більш ніж 165-ти країнах світу, в Україні нараховують більше 30-ти видів. Це однорічна рослина яку причисляють до сімейства в’юнкових. Вона має вигляд тонкого в’юнкого стебла, на якому розташовані лусочки – залишки листочків. Рослина забарвлена в жовтий або в червонуватий колір. Її забарвлення зумовлене повною відсутністю в ній хлорофілу. Із-за повної відсутності кореневої системи до рослини паразит чіпляється присосками, які утворюються у місця дотику. По всій довжині стебла розташовуються квітки на короткій ніжці, які з часом формують насіннєву коробочку.

Повитиці дуже плодовиті, за один сезон рослина продукує близько 100 тисяч насінин, які здатні проростать навіть на шостий рік. Її насіння має неймовірне сходство із рослинами на яких паразитує, що доказує її високі адаптивні якості. Рослина яка уражена паразитом помітно відстає в розвитку, що безперечно відбивається на майбутній врожайності культури. Дослідження по підселенню повитиці до здорових рослин продемонстрували зниження маси останніх до 70 %. Культури поля яких уразила повитиця знизили врожайність на 80 %, а в деяких випадках і на 95 %. До того ж уражені рослини втрачають вроджений імунітет до патогенів та шкідників. При високому засиллі паразита існує висока імовірність загибелі посівів.

Тому боротьба з повитицею повинна бути грунтовною. Для початку, щоб уникнути потрапляння паразиту на чисті поля потрібно ретельно очищати агрегати, які були застосовані на полях із прогресуючою повитицею. Після збору урожаю та проростання падалиці чи іншої рослинності (коли з’являться проростки паразита) провести глибоку оранку, яка частково знизить її чисельність, так як паразит проростає із глибини близько 6 см. Початковий етап боротьби із повитицею заключається у недопущенні утворення нею насіння. Наприклад люцерну скошують іще до цвітіння паразита, а при великому засиллі сушать і спалюють на місці. Вогонь знищує практично всю популяцію паразита і це помітили американці, створивши в 60 – 70-х роках минулого сторіччя агрегат, який міг обпалювати грунт.

В теперішній час застосовують більш ефективний спосіб боротьби із повитицею – це гербіциди. Гербіцид від бур’яну на полях, які стоять під паром застосовують 2,4-Д із можливим додаванням ефіру, солі чи дикамби, а також обов’язково потрібно додати аміачну селітру. Така комбінація гербіцидів та добрив гарантовано знищить всі дводольні бур’яни, а разом з ними і повитицю. На грунтах які не задіяні в сівообороті застосовують гербіцид від бур’яну на основі Гліфосатів чи Імазетапіра, а ще кращі результати отримаєте при їх одночасному застосуванні (бакова суміш). При обробці зернобобових культур добре себе зарекомендували гербіциди від повитиці на основі діючих речовин Дикват та Імазамокс. Гербіцид від повитиці на овочевих культурах застосовують на основі діючих речовин Прометрин, Метрибузин та в деяких випадках С-металохлор.