Гербіциди для сочевиці

Людство знайоме із сочевицею із прадавніх часів. Її описано в біблійних історіях, знайдено під час розкопок у Швейцарії, вік яких відносять до бронзового століття, вона зображена на фресках Єгипетських фараонів і для більшості жителів тих часів була здебільшого основною їжею. Для сучасників сочевиця досить відома культура, яка частково пов’язана із церковним постом тому що на англійській вони ідентичні. В деяких Європейських країнах до сьогодні Різдвяний стіл прикрашає страва із сочевиці. На їх думку цей звичай приносить удачу. Це пов’язано із формою її насіння, яке нагадує копійки. Великонасіннєві сорти іще називають тарілковою сочевицею.

На сьогоднішній день обсяг щорічного вирощування сочевиці перевищує 4,5 млн.тон. 1 га посівів дає більший прибуток ніж озима пшениця. Найбільшим постачальником визнана Канада. Вона вирощує більшу половину світового обсягу сочевиці. Останнім часом до неї приєднались США і Австралія. Основний об’єм сочевиці імпортують Азійські країни та в меншій кількості Європа. Ми експортуємо близько 4-ох тис. тон що року. Сочевицю розділяють на два види – великонасіннєва та дрібнонасіннєва. До того ж дрібнонасіннєвих сортів існує у 4 рази більше ніж великонасіннєвих. Великонасіннєві сорти формують рослини із тонким стеблом заввишки 40 – 70 см. з великою кількістю стручків ромбічної форми, які містять 1 – 3 зернини. Маса 1000 шт. таких зернин коливається в межах 55 – 80 г. Її зерно може бути забарвлене в зелений, червоний та жовто-зелений кольори. Не так давно канадці вивели сорт чорнонасіннєвої сочевиці, яка розміром та формою нагадує чорну ікру осетрових.

Посів культури розпочинають в ранньовесняні терміни – так само як і горох. Цьому сприяє висока морозостійкість на початку вегетації. Її сходи витримують заморозки до – °60 С, але перевага сочевиці перед горохом полягає у її вищій врожайності та кращій стійкості до посух. Норма висіву сочевиці в середньому становить 2,5 млн. насінин/га, що дорівнює 140 кг/га. Глибина залягання насіння становить 6 – 7 см. Після обмолоту сочевиця залишає мало пожнивних решток, що добре для її наступників – озимих колосових культур, які висіваються за нульовою технологією обробітку грунту. В Україні сочевиця не набула широкого розповсюдження. Це пов’язано із низьким попитом серед населення до цього додалося погане гербіцидне забезпечення та й культура досить не проста у вирощуванні.

Більшість ефективних гербіцидів на сочевицю якими користуються основні її постачальники в Україні навіть не зареєстровані, але те що є в наявності можна з успіхом застосовувати. Підготовку поля бажано розпочати задовго до початку посівної – іще восени. Його обробляють наявними Гліфосатами, які знищать падалицю попередника та бур’яни які виростуть на той час. Також Гліфосати застосовують на весні за 2 – 3 дні до проростання посівів. На початку вегетації рослина демонструє дуже повільний розвиток. Без застосування гербіцидів бур’яни швидко обженуть в рості культуру, тому без хорошого гербіциду на сочевицю не обійтися. Інтенсивний ріст рослина починає демонструвати аж в період цвітіння. Як і більшість бобових сочевиця дозріває не рівномірно і допоки достигнуть нижні боби – верхні починають розтріскуватись. Якщо не приймати ніяких мір – втрати врожаю можуть сягати 40%, до того ж культура схильна до вилягання. Тому при її вирощуванні для зниження втрат зрілого зерна застосовують десикацію посівів.