Післядія гербіцидів

На сьогоднішній день використання пестицидів набуває все ширшого використання. Їхнє значення непомітно стало дуже важливим у вирощуванні сільськогосподарської продукції. Але, на жаль, окрім позитивної дії існує і певний негативний вплив як на культурні рослини, так і на ґрунт та підґрунтові води.

Найбільш негативну післядію несуть гербіциди, тому що вони являються найбільш біологічно активними речовинами та мають різні періоди розпаду. Практичні досліди підтверджують, що залишки деяких гербіцидів мають здатність зберігатися в ґрунті досить довгий період і потім впливати на наступні культури у польовій сівозміні.

На це все, звичайно, є пояснення і воно залежить від багатьох чинників. Найперше це те, що виробники сільскогосподарської продукції приділяють недостатньо уваги на правильний вибір гербіцидів, адже після декількох років постійного використання одних і  пестицидів проявляється їхня побічна післядія. Явно виражену післядію містять препарати на основі імадозолінів та  сульфінілсечовин. Перші застосовують на посівах соняшника, а другі – на посівах зернових, тому дуже важливо при виборі гербіцидів звертати увагу на культуру, яка буде сіятися після. Сульфінілсечовин вносяться в невеликих кількостях, а, тобто, вони мають високу токсичність на забур’янених посівах. Тут і виникає питання про їхню післядію на наступні культури в сівозміні.  Найчутливіші до сульфінілсечовин ріпак, соняшники та буряки. Але великим плюсом гербіцидів на основі сульфінілсечовин є їхній синергізм з іншими препаратами, тобто взаємоємодія у бакових сумішах із іншими препаратами на основі інших діючих речовин, такими як дікамба, 2,4-Д, 2М-4Х їхні аналоги та інші. Цей синергізм зменшує залишок та накопичення препаратів у ґрунті та знижує безпосередньо їхній негативний антропогенний вплив.

Для того, щоб максимально позбутися післядії препаратів на основі сульфінілсечовин на озимі культури їх потрібно вносити восени, щоб продовжити час препаративної деградації. Розв’язання цієї проблеми лежить на виробниках, тому що  саме вони повинні створити олійно-дисперсну формуляцію, яку містять діючі речовини, диспергувати у спеціальний комплекс похідних олій та прилипача.

Якщо говорити про препарати на основі імідазолінів , то на розпад цих препаратів впливає дуже багато факторів: тип та структура ґрунту, температурий режим, вологість та кислотність. Показник розпаду збільшується при надмірній вологості, а за низьких температур під час вегетації розпад сповільнюється. Хотілося б звернути увагу на процес розпаду та післядії Євро-Лайтінгу. Розпад починається за температури ґрунту 10 ͦС і при підвищенні процес відповідно прискорюється. Післядія посилюється при підвищенні кислотності ґрунту. Важливо знати, що якщо за період між внесення препарату і посівом наступної культури, випала недостатня кількість опадів, розпад буде неповним. Дія низьких температур протягом тривалого періоду також сповільнює розпад і відповідно підвищити ризик  дії на наступну культуру, яка являється чутливою, тому дуже важливо звертати увагу на обмеження в сівозміні після використання гербіциду.

Отже, фітоксична післядія залежить від виду та всіх властивостей ґрунту, а саме механічного складу, вмісту органічного добрива(гумусу), кислотності, температурних показників, показників вологості, тобто умов,  що впливають на швидкість розкладання гербіциду в ґрунті. Показники кислотності являються найважливішими у швидкості розкладу, адже чим нижчий показник, тим повільніший розпад.