Ринок мінеральних добрив: перспективи та альтернатива

Саме аміачна селітра та складні добрива є основою мінеральних добрив для українських ланів в осінню посівну. Зрозумілим є те, що погіршення стосунків з сусідніми державами призведе до значного подорожчання добрив в Україні. В той же час внутрішнє виробництво практично зупинене. Із 5 потужних азотних підприємств працюють лише два і в мінімальному режимі.

Виробництво складних (багатокомпонентних) добрив знаходиться на досить низькому рівні, а причиною цього є відсутність власних фосфорних та калійних рудників. Як наслідок простежується пряма залежність від імпортованого російського та білоруського концентрату, що є джерелом фосфору.

Дефіцит добрив, а відповідно і низька якість урожаю це велика проблема з якою український сільгоспвиробник стикається сам на сам без жодної підтримки. Розуміючи те, що білоруські добрива NPK здорожчають на 50-60 % деякі українські аграрії знайшли вирішення проблеми у закупівлі добрив європейського виробництва, якість якого набагато вища. Агрохолдинги напряму та через імпортерів закуповують великі партії комплексних добрив із Литви, Норвегії та Франції. Раніше аграрії вважали такі добрива дорогими і використовували дешеві нітроамофоску та діамофоску білоруського виробництва. Проте з огляду на ринок сучасних технологій, дорогі білоруські добрива NPKмають, так би мовити, «сіруватий» вигляд порівняно з уже дешевшими або навіть рівнозначними за ціною європейськими.

Середня потреба України в азотних добривах становить близько мільйона тон, причому 0.5 – 0.7 млн.т необхідно внести під озимину. Наразі близько 20-25 % від необхідного обсягу азотних добрив можна покрити завдяки імпорту сульфату. Ще близько 30-40 % потреби покриває внутрішнє виробництво (аміачна селітра, карбамід, КАС). Залишок в розмірі 30-40 % можна покрити імпортом. Потребу ж у фосфорі краще компенсувати внесенням комплексних добрив. Наразі імпортувати «чисті» фосфорити економічно недоцільно.

Фахівці прогнозують і збільшення використання DAP, особливо на підзолистих ґрунтах із високим вмістом калію. Азотно-фосфорне добриво у парі з невеликою дозою гранульованого гумату калію – чудовий варіант для основного внесення восени у центральних та північних регіонах України. Підвищене ввізне мито не поширюється на DAP, тому цей товар можна отримувати з тихоокеанського ринку. Так як ринок даної продукції є не дуже розвиненим, тому імпортерам є над чим попрацювати. Зважаючи на це ціни на діафоній фосфат будуть змінюватися у бік здешевшання.

Ще одним додатком до альтернатив можуть стати водорозчинні добрива для листкових підживлень. Так компенсується до 15% від повної норми внесення мінеральних добрив. Водночас український пакет водорозчинних добрив для позакореневого підживлення на 60-80% залежить від імпорту саме з ЄС, тому ціна мікродобрива найближчим часом не зросте.

Також варто відмітити, що останнім часом на п’ять-десять відсотків збільшилось використання гранульованих органічно-мінеральних добрив, у тому числі найрозповсюдженішого – гумату калію. Гумінові та інші органічні речовини підсилюють імунітет майбутньої рослини. Такі добрива можна імпортувати з Польщі, країн Азії чи Балтії. Не слід забувати і про власні потужності, що задовольняють близько третини потреби українських фермерів.

Незважаючи на досить невтішні прогнози на майбутнє, будемо сподіватися, що насіння кукурудзи, соняшника, пшениці в комплексі з добривами зможуть порадувати фермерів високим та якісним урожаєм.