Пошук

м. Київ,

вул. Дегтярівська, 53 А

пн-пт: 08:00-20:00,

сб-нд: 09:00-18:00

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Post Type Selectors
Search in posts
Search in pages

Ефективність біопрепаратів у боротьбі із білою гниллю

Ефективність біопрепаратів у боротьбі із білою гниллю

Україна займає одне із перших місць у виробництві насіння соняшника, що становить 25% від усієї сільськогосподарської продукції. На жаль, великі площі монокультури, це стосується не лише рослини соняшника, є так званими «лабораторіями» із виведення нових штамів інфекційних захворювань. Звичайно, є хвороби менш шкодочинні, але є й ті, які завдають фатальних збитків в урожайності культурної рослини. Для рослини соняшника такими являються грибкові інфекційні хвороби, а саме фомоз, склеротиніоз або ж біла гниль, несправжня борошниста роса, септоріоз, сіра гниль, суха гниль та мучниста роса. Якщо ж говорити про захворювання бактеріальні, то найбільше вражає рослину бактеріоз, який викликаний збудником Pseudomonassolanacearum.

Більшість інфекційних захворювань рослини соняшника , враховуючи і бактеріоз, являються грунтовими. Тобто, середовище існування яких є грунт, а якщо бути точними, то залишки хворих рослин. Збудники сірої та білої гнилей зимують у вигляді грибниці чи ж склероціїв; збудники септоріозу, фомозу та аскохітозу – у вигляді пікнід, а ржавчини зимують у вигляді теліоспор. Збудники можуть знаходитися як на остатках, так і в грунтні не один сезон. На приклад, ооспори, які являються збудниками несправжньої борошнистої роси знаходяться в грунтовому середовищі у повністю активному життєвому стані протягом семи років.

Біла гниль найбільш розповсюджена хвороба, яку можна виявити на всіх територіях, де вирощують насіння соняшника. Протягом усього вегетаційного періоду рослини зимуючі форми збудника проростають, починаючи від ранньої весни, і закінчуючи вже осінню. Симптоми хвороби активно починають розвиватися вже через тиждень після зараження. Тому цю хворобу вважають найбільш небезпечною для рослини на початкових стадіях її розвитку. Перші прояви зараження можна побачити у вигляді білого нальоту на сім’ядолях та молодих проростках, які починають швидко в’янути. Корінці розм’якшуються і також покриваються нальотом. Вражені стебла буріють та починають ламатися.

Якщо ж рослина пошкодилася на пізніших стадіях вегетації, то вона не покривається нальотом. Збудник вражає як стебло так і корзину з насінням, яка покривається білим нальотом, але нажаль, не утворює насіння.

Як і будь-яка інша хвороба біла гниль негативно відображається на якості та кількості врожаю. Насіння стає легким, а за участі склероціїв ще й втрачається смак олії, тому вона стає гіркою.

Звісно найтрадиційніший метод боротьби це дотримання агротехнічних прийомів, найголовнішими являються дотримання сівозміни та профілактичне внесення пестицидів.

За технологією вирощування профілактичні ядохімікати потрібно вносити у досить пізні строки, що являється досить важливим недоліком. В приклад можна привести фамоксадоном та цимоксанилом, якими рекомендується обробляти у фазу 4-6 справжніх, препарати на основі боскаліда та димокситробіна вносять у фазу початку цвітіння, коли збудник вражає рослину на початкових стадіях розвитку. До того ж, навіть теперішні препарати тільки на половину знижують долю зараження рослини.

На жаль через надмірне використання хімічних засобів захисту виникає екологічна проблема, яка несе у собі забруднення грунту та водойм та знищення природної мікрофлори зі зниженням чисельності паразитів, які ж і викликають інфекційні захворювання. Чисельність сапрофітних грибів різко зменшується, а вони ж руйнують рослинні рештки на яких зберігаються спори паразитів. Отже, як висновок, міжсезонному перенесенню фітопатогенних грибів сприяють хімічні препарати. Ще один негатив – збільшення кількості бактерій у грунті.

У боротьбі із збудниками білої гнилі найперше потрібно знищити поживні рослинні залишки, які являються передавачами міжсезонних захворювань. Розкладання рослинних решток відбувається за участі целюлозних ферментів, які виділяють грунтові сапрофіти. На сьогоднішній день застосовують біопрепарати та мікробіологічні добрива, основним складовим яких є целюлозні штамові гриби, для обробки залишків. До них відносяться гриби роду Tricboderma – T. Viride таT. Lignorum. Вони характеризуються досить високою швидкістю колонізації рослинних субстратів і утворенням целюлозних ферментів.

Отже, найдоцільніше і найкраще використовувати біопрепарати на основі вище вказаних грибів, адже вони деструкціонують поживні рештки, руйнують міцелій збудника та поїдають склероції – зимуючі форми збудника.

Рейтинг статті
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд
Завантаження...
";